Всі Івано-Франківські газети цього тижня присвятили свої передовиці проблемі безробіття, яка вперше за останнє десятиріччя постала перед громадянами Прикарпаття. Газета «Івано-Франківський оглядач» пише: «Хвиля безробіття ще попереду. Масове звільнення було б ще минулого року, але роботодавці змушені були вичекати передбачені законодавством два місяці. Доходи втрачають не лише звільнені, а ті хто працює. У відпустки за власний рахунок, звісно, не офіційно працівників відправляють підприємці. Чи має робітник той власний рахунок за який має жити весь цей час, чи ні – роботодавців не цікавить. Працівник вибираючи менше зло з двох бід, як правило, неохоче, але мирно йде в таку небажану відпуску, розуміючи, що знайти нову роботу в час економічної кризи – шанс невеликий. Деякі підприємства переводять своїх працівників на неповний робочий час, що звичайно також відбивається на заробітній платі. Окрім того, у багатьох людей спостерігається заборгованість зарплати. Загальна сума невиплаченої заробітної плати в цілому по економіці області станом на 1 грудня 2008 року становила 17,7 млн.грн.» Однак високопоставлені обласні чиновники по іншому бачать світ через вікна «білого дому» і своїх транспортних засобів. Так, заступник голови Івано-Франківської ОДА з економічних питань Володимир Шкварилюк в інтерв’ю газеті “Західний кур’єр» каже: «Ситуація в державі не проста. Але разом з тим на сьогодні наша область не є найгіршою…В березні, коли, за деякими прогнозами, буде пік кризи, побачимо… Але наразі наша область не є в найгіршій ситуації. В область зайшли немалі кошти, які пов’язані зі стихією. Стихія, певна річ, явище негативне, але разом з тим на Івано-Франківщину виділено багато коштів з Державного бюджету та з бюджетів інших областей, і ці гроші працюють як на ліквідацію наслідків стихії, так і на економіку області в цілому. У нас немає масового скорочення, попри те, що на Прикарпатті є такі великі підприємства, як Бурштинська ТЕС, «Карпатнафтохім», «Нафтохімік Прикарпаття». Проте, журналісти описують зовсім іншу ситуацію. Тижневик «Галицький кореспондент» повідомляє: «В Івано-Франківську кількість безробітних упродовж минулого року зросла вдвічі. На 1 січня 2008 року до міського центру зайнятості звернулося 942 особи, а на 1 січня 2009-го — 1906. Наразі ж роботу в місті шукають 2733 чоловік…Наступна хвиля вивільнення працівників із підприємств міста очікується в лютому-березні (в січні більше півтисячі городян перебували в неоплачуваних відпустках)». А от що стосовно вакансій, то: «минулого року роботодавці надавали до міського центру зайнятості по 500-600 вакансій щомісяця. В січні кількість пропозицій скоротилася до 130-ти….Немає роботи для будівельників та представників супутніх професій — мулярів, штукатурів, паркетників тощо. Не потрібні нині економісти, бухгалтери і банківські працівники, страхові і рекламні агенти, кредитні інспектори, кадровики, промоутери, продавці та менеджери з продажу. Натомість шукають кваліфікованих робітників — зварювальників, токарів, фрезерувальників, слюсарів, електриків і сантехніків. Беруть на роботу водолазів (причому дають добру платню). Просять зголоситися також в’язальників мітел…» Що ж до виплат допомоги, то тут законодавці потурбувалися, щоб бува не переплатити безробітним з державного бюджету: «Нова редакція закону „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, чинна з 13-го січня, передбачає, що … нерегулярне відвідування ЦЗ, як і відмова безробітного від двох пропозицій підходящої роботи, або від двох пропозицій професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації карається — скасуванням виплат. …Двічі відмовишся, скажімо, прибирати вулиці — прощавайте, грошенята!» На одвічне слов’янське запитання «що робити?» - відповідь частково подає газета «Репортер»: «Робота за кордоном зараз для багатьох уявляється чи не найоптимальнішим виходом. Піддають жару і знайомі, в яких хтось з сім`ї вже декілька років батрачить по світах, їм, наче, й криза на користь — курс євро росте як на дріжджах. Та й в маршрутних таксі рясніють оголошення про виїзд за кордон. І навіть статус «нелегала» наших людей не надто лякає: головне опинитися там, а потім «якось уже буде». Зателефонувавши за одним з маршрутних оголошень, на якому не вказано ні назву фірми, ні номер ліцензії, дізналися, що Шенгенська віза у них обійдеться в 1 200 євро…». Зрештою за кордоном і субсидії безробітним зовсім інші: «можна лише заздрісно зітхнути, читаючи, що у країнах Західної Європи та Америки безробітні отримують державну допомогу по безробіттю, на яку можна спокійно жити і не лише протягом одного року, як в нашій «гуманній» державі, а до того часу коли людина знайде собі роботу. Так в Іспанії людина отримує по безробіттю біля 1500 євро на місяць, за які може цілком нормально жити» – пише «Івано-Франківський оглядач». Але не всі тихо заздрять своїм західним сусідам. Знаходяться й такі, що гострять на них зуби. Відомий своїми антисемітськими випадами Юрій Будзик на сторінках газети «Вечірній Івано-Франківськ» «з’ясовує» причини нашої бідності: «У глобальній війні за природні ресурси основним завданням наших ворогів є зменшення чисельності автохтонного населення України». А ворогами виявляються все ті ж кляті представники фінансової мафії та «євроатлантичний блок, що методами «культурної співпраці» ведуть спеціальну політику на «культурно-окупованих» територіях… Добрі «західні радники» дарують методи запобігання захворюванню на СНІД: у школах вводяться уроки «сексуальної грамотності», проводять шкільне навчання контрацепції серед так званих груп ризику, пропагують презервативи…, які насправді не є захистом ні від СНІДу, ні від сифілісу, ні навіть від вагітності». І в чому ж тут власне загроза «радників з євроатлантичного боку», коли українці всеодно множаться, навіть не зважаючи на засилля презервативів - Ю.Будзик не уточнює, і тут же робить нове сенсаційне відкриття: «більшість вагітних жінок, які користуються приладами УЗД, народжують нездорове потомство». Одним словом на бідного автохтонного мешканця української землі скрізь очікує лиш тільки якесь нещастя. Проте самі українці більше бояться іншої загрози, зокрема від своїх співгромадян, які стали на шлях злочинної діяльності і пробують грабунком заволодіти майном представників автохтонного народонаселення. В розрахунку на боротьбу з ними активізовуються й численні фірми охоронної діяльності. Однак і на цьому полі не без проблем. Газета «Галичина» публікує матеріал про те, що «прийнятий 4 листопада спільний наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і МВС України «Про затвердження змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян» суттєво змінює вимоги до керівників як суб’єктів охоронної діяльності та охоронців…Крім відповідної освіти за спеціальністю «Фінансово-економічна безпека», треба ще мати досвід роботи не менше п’яти років на посадах старшого або вищого начальницького складу, старшого або вищого офіцерського складу, правоохоронних органів, підрозділів відомчої воєнізованої охорони, військових формувань». І от власники приватних охоронних структур зібралися на конференцію і «попередили, якщо не буде відмінено наказу про зміни в ліцензуванні, охоронці готові ініціювати всеукраїнський страйк і не вийти на роботу. І в цьому разі грабіжникам буде надано повну свободу дій. ..Тоді багато банків, аптек, підприємств… будуть оголені і стануть приманкою для грабіжників (а, міліція не зуміє закрити всі «дірки»)». Тим часом газета “Прикарпатська правда” в кращих традиціях ХІХ сторіччя пише: «Негативні емоції, образа за державу переповнюють кожного небайдужого громадянина. Нажаль усе йде до гіршого. До минулорічного обвалу гривні, галопуючої інфляції тепер ми ще отримали небезпечний газовий «подарунок». Переважну більшість населення це призведе до злиднів. Адже різко подорожчає все – від теплої води до хліба. Струна народного терпіння ось-ось може тріснути і тоді країною прокотяться стихійні бунти з усіма наслідками… Людина котра втратила роботу і засоби для життя, готова поповнити ряди радикалів. Терпіти, як тоді у злиденні 90-ті, українці більше не будуть. Це тоді приречено брали замість грошей гумаками, горілкою і навіть домовинами. Тепер вони покладуть туди своїх кривдників, перш ніж ляжуть самі». Огляд підготував Василь Хом’як, «Остров»
